Економ╕ка
Обговорення економ╕ки в контекст╕ вза╓мозв▓язк╕в "глобал╕зац╕я-людина-держава"
Попри економ╕чне зростання, що знаходить в╕дображення у макроеконом╕чних показниках, укра╖нський народ ╓ одним ╕з найб╕дн╕ших у ╢вроп╕ ╕ перебува╓ на узб╕чч╕ св╕тових ╕нтеграц╕йних процес╕в. Очевидно те, що поряд з вир╕шенням завдань демократизац╕╖ сусп╕льства необх╕дн╕ сутт╓в╕ зм╕ни також ╕ у господарському механ╕зм╕, як╕ були б спроможн╕ "запустити" чинники сутт╓вого п╕двищення ефективност╕, прискорених структурних реформувань, нових ╕нструмент╕в ╕нтеграц╕йно╖ та конкурентно╖ пол╕тики.
В╕дпов╕дно, ма╓ в╕дбутись оновлення системи визначення стратег╕чних та перспективних економ╕чних завдань держави, прийняття р╕шень, пошуку компром╕с╕в та вза╓морозум╕ння. ╤нформац╕йно-комун╕кац╕йна епоха дискредиту╓ радянський адм╕н╕стративний стиль вироблення деперсон╕ф╕кованих р╕шень, що без належного критичного анал╕зу, без зваженого визначення пол╕тичних альтернатив видаються як незаперечн╕ ╕стини.
Пропонована анал╕тична записка умовно склада╓ться з трьох частин, в╕дпов╕дно до того як формуються рамков╕ умови для обговорення економ╕чних завдань ╕ перспектив. У першому розд╕л╕ ми визнача╓мо глобал╕стичн╕ чинники формування парадигми ново╖ економ╕ки. У другому √ встановлю╓ться бачення вимог до людини, що визначають └конкурентоздатн╕сть■ як окремо╖ особи, так ╕ сусп╕льства загалом. Трет╕й присвячено визначенню нового погляду на державу, ╖╖ м╕сця у становленн╕ демократичного сусп╕льства в епоху глобал╕зац╕╖.
1. Геоеконом╕чне сьогодення
1.1. Кра╖ни, як╕ сьогодн╕ спрямовують та контролюють процеси створення нових технолог╕й, завтра будуть контролювати ринки. В╕дставання у створенн╕ та впровадженн╕ нових технолог╕й не лише знижу╓ конкурентну спроможн╕сть кра╖ни, але й призводить до спов╕льнення розвитку людського кап╕талу. Людський кап╕тал форму╓ться не т╕льки в умовах пост╕йного оновлення нових знань, а й застосування знань (працюючий людський кап╕тал). До того ж, людський кап╕тал м╕гру╓ з м╕сць, де для нього не створено умов, у м╕сця, де в╕н може знайти застосування. Отож, знання ╕ квал╕ф╕кац╕я √ основний фактор ново╖ економ╕ки. Ефективн╕сть використання знань (а не традиц╕йних матер╕ально-техн╕чних потужностей, за якими закр╕пився терм╕н └основний кап╕тал■) ста╓ ключовим чинником перетворень. Принциповим ╓ вир╕шення проблеми як навчити людей ╕ сусп╕льство розум╕ти й приймати ц╕нн╕сть та необх╕дн╕сть осво╓ння нових знань ╕ вм╕нь, що ╓ складовою неперервно╖ осв╕ти.
1.2. Глобал╕зац╕я вида╓ться як процес зростаючого впливу на соц╕альну д╕йсн╕сть окремих кра╖н з боку р╕зноман╕тних фактор╕в м╕жнародного р╕вня: економ╕чних та пол╕тичних зв▓язк╕в, культурного та ╕нформац╕йного обм╕н╕в тощо. Переваги глобал╕зац╕╖ полягають у б╕льш ефективному розпод╕л╕ та використанн╕ фактор╕в виробництва, а отже √ в ╕стотному п╕двищенн╕ можливостей для виробництва та споживання. У сучасному сусп╕льств╕ високий р╕вень моб╕льност╕ та адаптац╕╖ оц╕ню╓ться позитивно не т╕льки з позиц╕╖ окремо╖ людини, а й сусп╕льства в ц╕лому. А тому виявлення нових можливостей для громадян р╕зних кра╖н вза╓мопов▓язане з п╕двищенням р╕вня осв╕ти, покращенням умов прац╕ та винагороди за не╖, сприянням пол╕пшенню добробуту.
1.3. Глобальна економ╕ка вимага╓ створення ╕нститут╕в, що насамперед забезпечуватимуть функц╕онування ринк╕в. При цьому, нац╕ональн╕ та м╕жнародн╕ ╕нвестори вимагають наявност╕ прозоро╖ правово╖ держави, стаб╕льних систем прав власност╕ та особистост╕. Тобто, складн╕сть ╕ р╕зноман╕тн╕сть вза╓мопов▓язаних проблем формують нове сусп╕льне та економ╕чне середовище, управл╕ння котрим вимага╓ нового системного мислення, нових квал╕ф╕кац╕й та нових управл╕нських якостей ╕ ма╓ спрямовуватись на якомога повн╕ше вив╕льнення ╕нтелектуального та п╕дпри╓мницького потенц╕алу укра╖нц╕в.
|
Чи справедливим ╓ твердження, що глобал╕зац╕я призводить до формування модел╕ економ╕ки, що функц╕ону╓ на основ╕ загальних однотипних принцип╕в, а також п╕дтриму╓ться спор╕дненими ╕нститутами, як╕ узгоджують та гармон╕зують:
|
1.4. В умовах глобал╕зац╕╖ вир╕шального значення набувають:
- спец╕ал╕зац╕я,
- ╕нтеграц╕я,
- в╕дносн╕ переваги кра╖ни,
а ╕ндустр╕альна економ╕ка зв╕льня╓ м╕сце економ╕ц╕ ╕нформац╕йн╕й або економ╕ц╕, базован╕й на знаннях. Останн╓ висува╓ висок╕ вимоги до п╕двищення якост╕ людського кап╕талу, приведення осв╕ченост╕ населення у в╕дпов╕дн╕сть до зростаючих вимог св╕тово╖ ╕нтеграц╕╖. Глобал╕зац╕я при цьому також означа╓ надання ширших свобод для ефективного розм╕щення товар╕в, кап╕тал╕в, послуг, людських ресурс╕в, що ста╓ можливим завдяки:
- п╕двищенню моб╕льност╕ робочо╖ сили,
- л╕кв╕дац╕╖ торговельних бар▓╓р╕в,
- розвитку засоб╕в зв▓язку ╕ транспорту,
- зниженню трансакц╕йних ╕ транспортних видатк╕в.
Це, кр╕м ╕ншого, означа╓, що ╕нформац╕йно-╕нновац╕йна економ╕ка не заперечу╓ можливост╕ та необх╕дност╕ використання └традиц╕йних■ ╕ндустр╕й, особливо за наявност╕ в╕дносних переваг.
1.5. Першопричинами багатьох проблем у св╕т╕ також вважаються висока еколог╕чна небезпека та неефективн╕сть використання традиц╕йних джерел енерг╕╖, що призводять до ц╕ло╖ низки проблем сусп╕льно-пол╕тичного, економ╕чного, гуман╕тарного характеру. Використання вуглеводн╕в та ╕нших непоновлюваних джерел призводить не лише до еколог╕чних проблем; св╕тове законодавство не встига╓ за тим, щоб запоб╕гати негативним насл╕дкам, пов▓язаним з корупц╕╓ю навколо використання природно╖ ренти, боротьбою за перерозпод╕л ╕снуючих ╕ перспективних копалин. Заради збереження людсько╖ сп╕льноти глобал╕зац╕я вимага╓ сп╕впрац╕, по╓днання зусиль р╕зних кра╖н у галуз╕ енергозбереження, пошуку альтернативних джерел енерг╕╖, еколог╕чно чистих технолог╕й, еколог╕чно╖ та реаб╕л╕тац╕йно╖ (щодо природних ресурс╕в) д╕яльност╕, що можливе лише на засадах ново╖ економ╕ки, базовано╖ на знаннях.
2. Людина
2.1. В╕дтворення людського потенц╕алу на нов╕й основ╕ √ принципове положення ново╖ економ╕чно╖ пол╕тики. Паралельно вид╕ляються два напрямки, що вза╓мно доповнюють однин одного:
- подолання б╕дност╕,
- розвиток людського потенц╕алу.
|
Частка населення, що перебува╓ за межею б╕дност╕, сяга╓ 26%, у с╕льськ╕й м╕сцевост╕ перевищу╓ 31%. Це ╓ св╕дченням того, що зростаючий сукупний доход кра╖ни зосереджу╓ться у вузьких секторах, контрольованих б╕знес-пол╕тичною ел╕тою, а в с╕льськ╕й м╕сцевост╕ √ кер╕вниками агроп╕дпри╓мств ╕ м╕сцевими корумпованими чиновниками. 51% домогосподарств, що перебувають за межею б╕дност╕, мають у сво╓му склад╕ д╕тей, як╕ фактично позбавлен╕ майбутнього, а 37% √ ос╕б пенс╕йного в╕ку, що ╓ ганебним. |
2.2. Б╕дн╕сть √ не лише економ╕чна категор╕я. Вона позбавля╓ сусп╕льство будь-яких перспектив для розвитку, унеможливлю╓ продуктивне в╕дтворення. Подолання б╕дност╕ ╓ ключовим завданням пол╕тики ╕ фактично слугуватиме критер╕╓м виконання декларац╕й ново╖ влади √ досягнення пром╕жних ц╕лей не може визначатись як усп╕х, якщо продовжу╓ться затягуванням вир╕шення проблеми б╕дност╕.
2.3. Необх╕дним ╓ уточнення та прийняття концепц╕╖ та визначення ╕нструмент╕в соц╕ально-ринково╖ економ╕ки. ╥╖ характерною рисою ╓ сполучення двох принцип╕в: конкурентних в╕дносин в економ╕ц╕, з одного боку, та соц╕альних гарант╕й √ з ╕ншо╖ (конкурентна боротьба ма╓ знаходитися п╕д контролем держави, проте сам цей контроль повинен визначати лише рамков╕ умови економ╕чного порядку).
2.4. Принцип забезпечення високо╖ якост╕ осв╕ти шляхом орган╕зац╕╖ б╕льш автономно╖ та гнучко╖ ╕нфраструктури осв╕ти, спроможно╖ залучати нов╕ технолог╕╖, розвиватися в╕дпов╕дно до вимог сусп╕льного та економ╕чного оточення. В ус╕х рег╕онах кра╖ни, м╕стах ╕ селах справою сусп╕льного значення номер один ╕ безумовним державним пр╕оритетом ма╓ стати створення ус╕м громадянам доступу до ╕нформац╕йних технолог╕й та ╤нтернету √ як необх╕дно╖ умови економ╕чного та соц╕ального прискореного розвитку кра╖ни у сучасному глобал╕зованому св╕т╕. ╤ це ц╕лком можливо за умов, коли в ╕нтересах громади та к╕нцевих споживач╕в осв╕тн╕х послуг держава спрямовуватиме зусилля ╕ працюватиме над концентрац╕╓ю ресурс╕в р╕зних учасник╕в осв╕тнього процесу на розвитку ╕ б╕льш ефективному використанн╕ набутих знань ╕ навичок, а не утриманн╕ ╕снуючо╖ осв╕тньо╖ ╕нфраструктури.
|
Сила та авторитет держави у 21-му стор╕чч╕ визначатимуться не розм╕ром територ╕╖ чи високотехнолог╕чною збро╓ю, не обсягами видобутку нафти чи к╕льк╕стю випущених трактор╕в, а ╕нтелектуальною, ╕нформац╕йною, науковою спроможн╕стю здорового, осв╕ченого населення, що спов╕ду╓ ╕ п╕дтриму╓ пол╕тику ненасильницького св╕ту. |
2.5. Забезпечення соц╕ально╖ ст╕йкост╕. При впровадженн╕ нац╕онально╖ довгостроково╖ стратег╕╖ реформування системи охорони здоров▓я та осв╕ти головним ма╓ стати вир╕шення того, яким чином забезпечити декларован╕ принципи забезпечення р╕вного доступу до як╕сно╖ осв╕ти, а також реформувати систему видатк╕в у сфер╕ охорони здоров▓я для надання належного р╕вня в╕дпов╕дних послуг.
Запровадження ново╖ модел╕ надання осв╕тн╕х та медичних послуг, котра вир╕шу╓ проблему браку бюджетних кошт╕в. Держава не ма╓ права послаблювати вимоги до осв╕ти та охорони здоров▓я через брак ресурс╕в. Для реал╕зац╕╖ тих зм╕сту та якост╕, котр╕ сьогодн╕ необх╕дн╕ Укра╖н╕ у вказаних сферах, необх╕дна пол╕тика визначення ╕нтерес╕в та спроможност╕ р╕зних сусп╕льних верств, а також пост╕йне узгодження цих ╕нтерес╕в. Лише на так╕й основ╕ можлива консол╕дац╕я та ╕нтеграц╕я ресурс╕в, яка й гарантуватиме необх╕дн╕ надходження сусп╕льних ресурс╕в для забезпечення як╕сно╖ сучасно╖ осв╕ти та необх╕дного р╕вня медичних послуг.
2.6. Особливо╖ гостроти та актуальност╕ набувають програми, що мають спрямовуватись на впровадження стратег╕╖ та пошук ресурс╕в для боротьби ╕з поширенням еп╕дем╕╖ туберкульозу та В╤Л\СН╤Д.
3. Держава
3.1. Св╕товий досв╕д засв╕дчу╓, що необх╕дною умовою усп╕шного розвитку кра╖ни ╓ ╖╖ глибока ╕нтеграц╕я у св╕тову економ╕ку. Це дозволя╓ отримувати доступ до нових технолог╕й, посилювати менеджмент, п╕двищувати конкуренц╕ю, що, у свою чергу, сприя╓ зростанню продуктивност╕ нац╕онально╖ економ╕ки, демократизац╕╖ сусп╕льного життя.
3.2. Сфера повноважень держави у сучасному св╕т╕ достатньо ч╕тко визначена. Це, зокрема, забезпечення:
- недоторканност╕ приватно╖ власност╕;
- внутр╕шньо╖ та зовн╕шньо╖ безпеки учасник╕в ринку;
- ╓диних, р╕вних, прозорих ╕ стаб╕льних правил господарсько╖ д╕яльност╕;
- сприяння та п╕дтримка конкурентоспроможност╕ не т╕льки на внутр╕шн╕х, але насамперед на м╕жнародних ринках;
- виконання контрактних правил, прав кредитора;
- л╕кв╕дац╕я обмежень на участь громадян у господарськ╕й д╕яльност╕, сприяння конкуренц╕╖, а також посл╕довний в╕дх╕д держави в╕д втручання у безпосередньо господарську д╕яльн╕сть.
|
Розглядаючи пол╕тичн╕ чинники економ╕чного розвитку (чи занепаду), сл╕д пам▓ятати про ╕нституц╕йн╕ основи економ╕чно╖ д╕яльност╕, оск╕льки пад╕ння виробництва в багатьох аспектах зумовлено слабк╕стю ╕нституц╕йно╖ системи постсоц╕ал╕стично╖ економ╕ки. При цьому також спостер╕га╓ться вза╓мна доповнюван╕сть пол╕тично╖ та ╕нституц╕йно╖ структур. Справедливим ╓ й зворотн╓ √ пол╕тичн╕ протистояння чи пол╕тизац╕я економ╕чних р╕шень можуть унеможливити економ╕чний розвиток. |
3.3. Завданням ╓ обмежити адм╕н╕стративне втручання держави в соц╕альн╕, економ╕чн╕ та пол╕тичн╕ процеси, позбавити бюрократ╕ю важел╕в впливу на процеси в сусп╕льств╕. Загальносв╕товою тенденц╕╓ю ╓ делегування максимальних прав управл╕ння власним розвитком громадянському сусп╕льству, самоврядуванню, м╕жнародним утворенням, б╕знесу в тих сферах, де присутн╕сть держави не ╓ обов▓язковою.
3.4. Цив╕л╕зован╕ уряди дедал╕ б╕льше потребують менеджер╕в, спроможних приймати стратег╕чн╕ р╕шення й угоди (сучасний укра╖нський чиновник не задовольня╓ вимоги до управл╕нц╕в, що висува╓ сьогодення). Також будуть потр╕бн╕ менеджери та державн╕ службовц╕ з навичками роботи в ╕нформац╕йних технолог╕ях ╕ ф╕нансов╕й сфер╕, а також спроможн╕ управляти командами, що виходять за меж╕ одн╕╓╖ орган╕зац╕╖ або ⌠╕нституту■ (у тому числ╕ пол╕тичного) для вироблення рац╕ональних р╕шень.
3.5. Напрямком п╕двищення соц╕ально╖ та економ╕чно╖ ст╕йкост╕ ╓:
- в╕дм╕на чи сутт╓ве скорочення к╕лькост╕ закон╕в, що заважають розвитку п╕дпри╓мництва, ускладнюють процес ведення б╕знесу, а також надають можливост╕ для комерц╕ал╕зац╕╖ державних послуг;
- продовження реформування податкового законодавства в рамках узгодженост╕ з податковою пол╕тикою ╢вропейського Союзу √ всеохопн╕сть, р╕вн╕сть, прозор╕сть, вза╓мна в╕дпов╕дальн╕сть платник╕в податк╕в ╕ держави тощо.
3.6. Виведення кра╖ни на новий р╕вень вимага╓ децентрал╕зац╕╖ господарювання та прийняття р╕шень, що повинно також сприяти вир╕внюванню соц╕ально-економ╕чного розвитку рег╕он╕в. Пр╕оритет √ не бюджетному вир╕внюванню, а вир╕внюванню р╕вн╕в розвитку на основ╕ внутр╕шн╕х стимул╕в (п╕дтримки та стимулювання розвитку приватного п╕дпри╓мництва, м╕жнародного ╕нвестування у рег╕они), п╕двищення зац╕кавленост╕ м╕сцевого самоуправл╕ння у економ╕чному розвитку рег╕он╕в.
3.7. В контекст╕ децентрал╕зац╕╖ вимага╓ться:
- вироблення стратег╕╖ подолання соц╕ально-економ╕чних диспропорц╕й в рег╕ональному розвитку;
- впровадження заход╕в зм╕цнення потенц╕алу розвитку рег╕он╕в та ╖х конкурентоспроможност╕;
- розвиток транскордонного ╕ м╕жрег╕онального економ╕чного сп╕вроб╕тництва (у тому числ╕ для вир╕шення сп╕льних з прикордонними рег╕онами ╕нших держав завдань рег╕онального розвитку, м╕грац╕╖, еколог╕чного захисту).
3.8. Системним ╓ також завдання створення сучасно╖ транспортно╖ та комун╕кац╕йно╖ ╕нфраструктури, що ма╓ забезпечити моб╕льн╕сть робочо╖ сили, а також зменшення ризик╕в, що становить енергетичний сектор для макроеконом╕чно╖ стаб╕льност╕ та ф╕нансово╖ житт╓здатност╕.