Держава

Соціально-політичні передумови формування партії

I.  СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ КОНТЕКСТИ  ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОЇ СИЛИ

Соціально-політичний контекст

Сьогоднішня система відносин влада-партії-бізнес-суспільство відтворила радянську систему управління: місце Компартії зайняв великий (напівтіньовий) бізнес, що „приріс” до влади у вигляді силових структур та Адміністрації Президента. Вплив цього надвладного утворення розповсюджується на регіони, місцевий рівень, гілки державної влади. Відірваність державної політики від потреб суспільства перетворила політичні партії виключно на інструмент адміністративної боротьби за владу. Український бізнес, як великий, так і середній, заради власного виживання змушений включатись у формування політично-підприємницьких структур під вивіскою всесвітньо відомих політичних брендів.

Зубожіння переважної більшості населення своїм суспільно-політичним наслідком має, з одного боку, повну втрату поваги та довіри до влади, з іншого – страх та відразу до самостійного критичного мислення та усвідомлення шляхів демократичних перетворень. Все більша залежність від влади, різке розшарування суспільства на бідних і багатих, несправедливість держави, яка не захищає бідних, а існує як джерело добробуту для багатих, призводять до капітуляції здорового глузду в суспільстві. Це дозволяє вузькому колу політиків-бізнесменів, в умовах повної підконтрольності їм ЗМІ, й надалі використовувати існуючу політичну систему для власного збагачення й виснаження ресурсів країни.

Позитивні суспільно-політичні зміни та утвердження демократичних принципів в Україні залежатимуть в першу чергу від того, чи зуміє більшість політичної еліти змінити систему координат своєї діяльності та політичні засоби вироблення державної політики, прийняття стратегічних рішень. Динаміка суспільного процесу сьогодні вимагає формування адекватних демократичних структур та механізмів, здатних ефективно впливати на державні рішення, відстоюючи інтереси суспільства, і цим може визначатись найважливіша місія партії нового типу.

Суперечності  української демократії

Динаміка становлення демократичних основ в Україні є вкрай млявою, що проявляється в консервуванні низки принципових проблем:

- Невідповідність влади суспільній динаміці. Породжується неадекватність інструментів державної політики демократичним процесам в суспільстві, а сама діюча влада вже не відповідає новому демократичному призначенню держави у суспільстві;

- Зіткнення старого планового господарського ладу з постіндустріальною економікою. Стара радянська економіка продовжує співіснувати в Україні з новими тенденціями постіндустріальної епохи та інформаційного суспільства, при цьому „вчорашня” економіка гальмує становлення нової, оскільки постійно вимагає підкачки ресурсів. Великі організаційні системи та індустріальні комплекси, створені в свій час для вирішення завдань соціалістичної економіки та військово-промислового комплексу, сьогодні продовжують жити й діяти за інерцією, хоча умови їхньої діяльності радикально змінилися;

- Відсутність надійних правил у відносинах  між  суспільно-економічними суб’єктами. Нечіткість функціональних відносин між учасниками політичного та економічного процесів і відсутність стабільних правил гри не дозволяють захищати громадянські права й приватну ініціативу. Натомість безконтрольність державного апарату, купівля привілеїв та зловживання владою обмежують приватну ініціативу й гальмують суспільний розвиток. Неструктурованість суспільства перешкоджає формуванню й відстоюванню його інтересів та не гарантує громадянам повноправну участь у політичному та соціально-економічному житті;

- Обмеження щодо реалізації інтересів громадян. Деклароване „нове ставлення” до людини не перейшло у площину практичних повсякденних справ внутрішньої політики держави. Замість накопичення людського капіталу Україна стрімко втрачає його. У розвинутих демократіях людський розвиток і знання є вирішальними чинниками всіх політичних, суспільних, економічних та виробничих процесів. В Україні ж люди є тягарем для бюджету держави, а знання і кваліфікація є тягарем для людей.

Ситуація щодо політичної активності

Обмеженість можливостей громадян у реалізації їх раціональної політичної активності спонукає до нігілістичних чи деструктивних позицій:           

- Синдром вуличної демократії свідчить, що „політикою” в Україні сьогодні займаються 1) ті, хто має все і боїться втратити статус-кво, 2) ті, кому нема чого втрачати;

- Громадсько-політичне життя в Україні майже повністю паралізоване. Влада в Україні і досі жорстко, тіньовим чином, підпорядкована центру. Це стосується як виконавчої, так і регіональної представницької влади, і до великої міри – самоврядування;

- Зневіра у демократичних принципах відштовхує підприємців та більш-менш благополучних людей від активної політичної позиції. Тому переважає псевдо-політична активність, що оформлюється через доведений до відчаю натовп. Однак у такого натовпу немає і не може бути єдиної політичної платформи, а є лише ситуативна поведінка, продиктована інтересами купки лідерів;

- Політичні партії в Україні в основному діють за тіньовими схемами та фінансуються тіньовим ресурсом, отриманим від кооперації з владою. Їхня головна роль – допомагати певним фінансово-політичним групам і надалі отримувати доступ до привілеїв (і, відповідно, надприбутків) через маніпуляції свідомістю, політичні інтриги та введення в оману громадян. Влада використовується як адміністративний ресурс;

- Демократичні інституції не спрацьовують. Через свою розрізненість демократичні сили не змогли скористатися результатами виборів для формування більшості, яка мала б взяти на себе відповідальність. Засоби масової інформації, котрими практично монопольно володіють провладні структури, сьогодні „грають в одні ворота”, нав’язуючи електорату однобічні уявлення.