Держава

Соціально-політичні передумови формування партії

ДОДАТОК 1. Партійне охоплення – у дзеркалі статистики

Політична структура парламенту у відповідності до чисельності фракцій має наступний вигляд:

Кількісний склад фракцій, станом на 03.04.2003
Фракція чи група	Кількість депутатів
Позафракційні	18
Наша Україна	102
КПУ	60
ПППУ та "Трудова Україна *	43
Регіони України *	43
Соціал-демократична партія України (о) *	38
Демократичні ініціативи *	22
СПУ	20
Європейський вибір *	20
Народовладдя *	19
Блок Юлії Тимошенко	18
Аграрна партія України *	16
Народно-демократична партія *	16
Народний вибір *	15
* входять у склад більшості

Практично кожна з фракцій та депутатських груп „більшості” має свого представника в уряді (за винятком „Демократичних ініціатив” С.Гавриша, „Народного вибору”, М.Гапочки та “Народовладдя” Б.Губського), що, однак, не відобразилося на якості співробітництва між виконавчою та законодавчою владою.

Фракція	Кількість портфелів	Міністри
“Регіони України” та “Європейський вибір”	2	Прем’єр-міністр В.Янукович Перший віце-прем’єр – министр фінансів М.Азаров
СДПУ (о)	4	Віце-прем’єр-міністр паливно-енергетичного комплексу В.Гайдук Міністр освіти В.Кремень Міністр праці і соціальної політики М.Папієв Міністр транспорту Г.Кірпа
“ППУ”– «Трудова Україна”	3	Віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Д.Табачник Міністр економіки В.Хорошковський Міністр промислової політики А.Мялиця
АПУ	2	Віце-прем’єр з питань АПК І.Кириленко Міністр аграрної політики С.Рижук
НДП	2	Міністр культури Ю.Богуцький Міністр охорони навколишнього середовища В.Шевчук

У відповідності до Конституції, через рік після виборів всі партії України повинні відзвітувати перед Мінюстом і пройти перевірку на предмет відповідності їх діяльності прийнятому парламентом у квітні 2001 року Закону про політичні партії.

Усі політичні партії мають надати Міністерству юстиції документи, які відповідають вимогам статей закону «Про політичні партії України». Пакет документів, у відповідності до закону, передбачає наявність статуту політичної партії, програмного документа, а також відомостей про організаційну структуру. Хоча, це є першим формальним контролем діяльності партій, втім значимість не слід переоцінювати, оскільки навіть неподання вказаних документів не означає припинення існування партії (далі перевірки, прийняття певних рішень стосовно відповідності конституційних норм, подання до Верховного Суду України про вилучення реєстраційного свідоцтва тощо). Зрозуміло, що такого сорту перевірки навряд чи можна вважати „небезпечними” для партій, оскільки важко уявити, що в Україні існують партійні утворення, котрі можна звинуватити у „антиконституційній діяльності” чи діяльності, спрямованій на „насильницьке повалення державного ладу”, „сіяння міжнаціональної ворожнечі”.

За даними Міністерства юстиції, станом на 12 лютого 2003 року в Україні зареєстровано 124 політичних партій. За період з 20 травня 2002 року по цей час три політичні партії – Українська народна партія “Собор” (УНП “Собор”), партія “Міжрегіональний блок реформ” та партія Підтримки Вітчизняного Виробника припинили свою діяльність. Разом з тим, Мінюстом зареєстровано дві нові партії – Всеукраїнську народну партію соціальної справедливості “Союз чорнобильців України” та політичну партію “Союз анархістів України”. Звичайно, для оцінки партійного впливу важлива роль належить регіональному будівництву.