Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли добробут та покращення якості життя українців залежить від подолання кризи політичних відносин. Нинішній період суспільно-політичної історії України характеризується консервацією застарілих інституцій державної влади. Остаточно себе вичерпали політичні інструменти та схеми прийняття рішень, котрими користується влада. Існуюча практика здійснення державної влади та наявний стан інфраструктур життєдіяльності не відповідають ані повсякденним інтересам простих громадян, ані суспільним уявленням про майбутнє. Більше того, вони перешкоджають розвитку суспільства.

Фасадна демократія довгий час приховувала справжнє обличчя багатьох політиків та їхню неспроможність вивести Україну на рівень Європейських держав. Заяви про реформування політичного устрою та інші поспішні заходи вже не можуть переконати громадян України в щирості намірів влади. Занадто часто ми ставали свідками того, як перед владними структурами ставились гуманні, реформаторські, демократичні цілі та завдання, але використання адмінресурсу призводило до їх спотворення. З одного боку, така ситуація відштовхує від України інвесторів та продовжує заганяти національну економіку в тінь. З іншого боку, нормою стало безпрецедентне за всі роки Незалежності відчуження людей від влади, падіння довіри до державних і політичних діячів.

Політична криза, що торкнулася як внутрішньо-, так і зовнішньополітичного аспектів життя країни, своїм корінням виходить із пострадянських традицій та зумовлена:

-   дефіцитом участі громадськості в управлінні державними та гуманітарними процесами;

-   відсутністю норм та традицій політичного діалогу та врегулювання суперечностей (як між різними політичними силами, так і гілками влади);

-   відсутністю демократичних (плюралістичних) механізмів обговорення та прийняття стратегічних для держави рішень;

Як наслідок, маємо подальше сповзання у прірву протистоянь та взаємних звинувачень, економічного зубожіння громадян країни. Все більше втрачається довіра до державної політики, а суспільно-політичні процеси в країні стають все менш керованими.

„Косметичні заходи”, до яких все частіше вдається влада, лише тимчасово приховують тенденції, що здатні призвести до катастрофічних наслідків. На часі радикальна реконструкція правил та способів політичної гри.

Політичні партії та об’єднання, які у цивілізованих країнах є чи не головною формою реалізації інтересів та прав громадян, в Україні стали лише інструментом боротьби за владу та засобом вибивання місць у Парламенті, що, власне, спотворює їх головну суспільну роль. Сьогодні більшість політичних гравців продовжують робити не те, що потрібно в цій ситуації, а лише те, що вони добре вміють і завжди робили. (Цей феномен називають – „хвіст крутить собакою”). Така активність на деякий час може здаватися ефективною і відволікти увагу суспільства від вирішення нагальних проблем. Однак спроби мобілізації адміністративного ресурсу для досягнення партикулярних інтересів несуть в собі загрозу для суспільства в цілому. Суспільство втомилося йти за лідерами, які є заручниками неефективної та неконтрольованої системи авторитарного державного управління. Конфронтація та конфлікти, – або політична апатія та дезорієнтація, – що обов’язково супроводжують неефективні та деструктивні дії влади, в сьогоднішній ситуації призведуть до ще більшої ескалації використання адмінресурсу.

Співіснування адміністративних схем мислення в обгортці демократичних декларацій може стати фатальним і для простих громадян, і для влади, і для потужних бізнес-груп. Програє все суспільство, коли:

1)   демократичні інститути управління існують лише у виборчих лозунгах;

2)   влада застосовує тоталітарні методи керівництва;

3)   демократія є лише прикриттям тіньових політичних схем;

4)   власне суспільство не підтримує реалізації державної політики та залишає країну;

5)   розвиток інститутів громадянського контролю гальмується всіма доступними засобами: залякуванням, підкупом та обманом.

Сьогоднішня політична ситуація підштовхує здорові сили суспільства до об’єднання, активної участі в зміні правил політичної гри, формування адекватних демократичних механізмів, здатних ефективно впливати на державні рішення та відстоювати інтереси суспільства. Нова суспільно-політична сила повинна стати координаційним центром різнотипних суб’єктів на єдиній програмно-ідеологічній платформі. Якщо не буде сформовано нової системи політичної взаємодії, Україна може знову залишитись на узбіччі цивілізації.

* Пропоновану доповідь адресовано всім учасникам політичного процесу в Україні, зокрема тим, хто бачить краще майбутнє не просто у зміні політичної еліти, а у спільному випрацювані та впровадженні нових демократичних норм і способів громадсько-політичної діяльності, в збереженні права людей на вільне волевиявлення та реалізацію своїх інтересів.

** Метою даної доповіді є визначити реальні проблеми в громадсько-політичному житті країни, сформувати вимоги до нової політичної еліти та окреслити контури проекту громадсько-політичного об’єднання.

*** Автори доповіді розраховують:

1.    сформувати бачення щодо вимог, обмежень та способів ефективної роботи нової громадсько-політичної сили;

2.    провести на цій основі серію громадських консультацій по узгодженню принципових засад діяльності об’єднання;

3.    за результатами обговорень вийти на проект впровадження базових організаційних процесів, започатковуючи нову суспільно-політичну силу.