Принципи та орієнтири розвитку України

Орієнтири розвитку України

Принципи та пріоритети розвитку, на яких переважно ґрунтувалися соціально-економічні та геополітичні програми у 20-у сторіччі, вичерпали себе. Їхня безперспективність з точки зору сьогодення полягає в орієнтації на важку індустрію, енергомісткі виробництва, видобуток та переробку природних ресурсів в економіці, політичні конфронтації, безальтернативне занурення у світові конфлікти.

У представленому документі надаються контури та проблемні питання, що потребують відповіді, для формування нового підходу до вироблення стратегії розвитку України, а також до стратегічної роботи по визначенню напрямів та тенденцій суспільного розвитку в сучасному світі.

1. Економіка знань

1.1. Протягом останніх 50-60 років світ постійно стикався з новими, небаченої досі складності, викликами. Небезпека третьої світової війни в 50-х роках 20 сторіччя, сьогодні загроза тероризму, глобальні економічні спади та кризи, нові небезпечні епідемії.

Подолання кризових для людства викликів вимагає прийняття унікальних рішень. В цій ситуації постає питання: як нам побудувати суспільство, здатне ефективно протистояти загрозам ХХІ століття?

1.2. В основі управління сьогодні лежить інтенсивний обмін інформацією, знаннями між різними регіонами, країнами, галузями, секторами суспільства (бізнес, уряд, НУО). Уряди країн, міжнародні організації, бізнес, окремі особи беруть участь в так званих мережах знань організаціях людей та установ, що спільно працюють над розвязанням проблем.

1.3. В глобалізованому світі займуть гідне місце ті країни, що спромоглися побудувати машини ідей суспільства, члени яких спроможні включитися в глобальні мережі знань, працювати разом з громадянами інших країн в бізнесі, державному управлінні, неурядовій сфері.

Отже, сьогодні необхідно визначитися на що спрямувати фокус економічної політики: на модернізацію збиткових виробництв та цілих галузей чи підтримку людей, здатних до виробництва ідей та інновацій студентів, науковців, менеджерів, програмістів?

1.4. В умовах принципової доступності економічних, управлінських, підприємницьких та інших знань і технологій дедалі менше місця залишається для традиційно бідних країн, ряди ж останніх здебільшого поповнюються тими, що не спроможні залучати людський та фінансовий капітал. Це також стосується компаній, всіх видів бізнесу і промисловості, організацій, кожної людини. Яку роль маємо відвести знанню в процесі розвитку України? Що нам слід зробити, щоб навчитися продукувати, набувати, поширювати та використовувати знання?

1.5. Бідність та соціальні хвороби відтворюються серед тих, хто віддалений від інформаційних інфраструктур, та тих, що належать до вразливих груп. Як їм дати шанс змінити своє становище та отримати необхідні для цього інфраструктуру, інформацію, кваліфікації, включити у суспільні процеси?

2. Постіндустріальне суспільство

2.1. В епоху стрімкого технологічного прогресу традиційні суспільні проблеми подолання бідності, економічна нерівність, непрозорість держави загострюються, набувають нових форм і несуть небезпеку суспільній стабільності, якщо не ставити перед собою (і не вирішувати), зокрема, такі питання:

- як запобігти ризикам, що виникають у соціальній та технологічній сферах ?

- як мінімізувати ці ризики? Як обмежити та локалізувати їх негативні ефекти?

- яким чином досягти екологічної, медичної, психологічної, соціальної безпеки?

2.2. З переходом до постіндустріального етапу суспільного розвитку намітився перехід від концентрації та централізації влади до підвищення вимог і відповідальності різних спільнот (суспільних верств, громад), самоуправління. Які політичні інструменти можуть бути результативними та ефективними аби окрема громада і суспільство в цілому змогли дати раду ризикам і спромоглися працювати на випередження?

2.3. Провідниками суспільного розвитку елітою суспільства стають не власники засобів виробництва, а люди, здатні працювати з інформацією, створювати знання та приймати рішення в ситуації недостатньої інформації та браку або відсутності знань. Сьогодні не можуть бути ефективними кваліфіковані виконавці, що чекають на вказівку згори при кожній нестандартній ситуації. Як підготувати управлінців, як навчити громадян шукати рішення важливих проблем в нових історичних умовах?

2.4. Постіндустріальне суспільство робить безглуздими класові протиріччя. Хазяїном життя стає той, хто має відповідні знання, кваліфікації та вміє їх застосувати. У той же час зявляються нові страти, верстви, що зацікавлені у представлені своїх позицій та захисті інтересів. На порядок денний виходить завдання узгодження та захисту інтересів, вирішення конфліктів, їх упередження через механізми партнерства.

2.5. Роль держави тепер полягає у тому, аби за рахунок координації та балансу інтересів а не за рахунок примусу й ручного управління створити умови, за яких ресурси країни стають максимально конкурентноздатними у світовому масштабі по відношенню до ресурсів інших країн. На які глобальні та регіональні тенденції слід  орієнтуватися, які ресурси треба задіяти та якими мають бути інструменти політики аби цього досягти?

2.6. Конкурентну перевагу отримує насамперед той, хто найшвидше реорганізує свій бізнес у відповідності до змін середовища, здатен впливати на зміни, створювати нові ринки (послуг, товарів, капіталів). Як стимулювати суспільство, бути підприємливим та креативним і навчатися більш ефективному веденню бізнесу та реалізації свого потенціалу?

3. Правова, або процедурна, держава

3.1. Кардинальні зміни, що відбулися в світі протягом останніх років технологічний  прогрес та прозорість кордонів кардинально змінюють функції та роль уряду. Уряд більше не може чинити на своїй території те, що бажає, і як бажає. Якщо дії уряду не влаштовують суспільство і бізнес вони або залишають міняють місця життєдіяльності, або перестають платити податки, або, якщо є можливість, вибирають іншу владу.

3.2. Слабкі, погано керовані країни, натомість, приваблюють тіньові капітали та злочинців. Проблемою уряду стає не лише залучення капіталу та робочої сили, а те, як забезпечити легальність залученого капіталу, як зробити так, щоб люди приносили нові знання та навички, а не зброю, наркотики?

3.3. Великий український та іноземний капітал і надалі минатимуть Україну, якщо держава свавільно кулуарним шляхом встановлюватиме правила і процедури. Як обмежити вплив на політику України кулуарних домовленостей між тіньовими політично-економічними гравцями?

3.4. Натомість держава повинна слідувати встановленим у відносинах партнерства процедурам, забезпечувати дотримання цих процедур іншими субєктами суспільно-політичних та господарських відносин.

Дотримання правил не повинне, проте, призвести до абсолютизації збереження статус кво нинішнього балансу інтересів та розкладу сил, що склалися в суспільстві та економіці. Занадто багато соціальних груп знаходиться в гірших стартових умовах, отож їм потрібно надати шанс проявити себе і довести свою спроможність.

3.5. Процедури, що їх має встановити держава в Україні, повинні стимулювати розвиток та зростання, як це сталося, наприклад, в Ірландії. Стабільність (в сенсі відсутність змін) в Україні досі залишається політичною цінністю. Що необхідно змінити, щоб стимулювати розвиток, надати людям можливість стати гнучкішими, вільніше змінювати професії та місця роботи?

4. Здорова громада

4.1. В сучасному світі людина живе і працює одночасно в декількох ролях і сферах діяльності професійній, культурно-мистецькій, комунальній, політичній тощо. Успіх людини та якість її життя залежать не від соціального статусу та належності до верстви, а, насамперед, від особистих якостей, від здатності взаємодіяти, вести діалог з іншими. Що треба нам для того, щоб успішно справлятися із проблемами і вступати у відносини кооперації в практичних сферах?

4.2. Так склалося, що держава в Україні завжди була незрівнянно сильніша за людину. Цей стереотип досі живий. Кожен громадянин вступає в двобій з державою і вимушений конфліктувати з сильнішим суперником. Схема взаємодії така я роблю вигляд, що плачу податки, держава робить вигляд, що забезпечує мене соціальними благами. Яким чином заохотити вкладати приватний капітал на задоволення суспільних потреб? Як зробити, щоб виконувалися завдання соціальної політики і не суперечили активізації підприємництва?

4.3. Незважаючи на досить обмежений досвід українців щодо життя у власній державі, протягом історії ми успішно організовували самоврядні спільноти Гетьманщина, Слобідська Україна, Запорізька Січ, міста та містечка під Магдебурзьким правом. Українці завжди славилися своїм вмінням впорядковувати середовище свого життя. Яким чином нам зміцнювати та оздоровлювати наші громади?

Що таке нездорова громада?

Громада може бути нездоровою, якщо характеризується вертикально-ієрархізованою підпорядкованістю членів громади патрону. Коріння такої громади знаходиться в епосі феодалізму, коли громади організовувалися навколо феодалів. За захист простих людей феодали отримували над ними та їхнім майном майже абсолютну владу.

Сьогодні за принципом абсолютної відданості патрону діють різноманітні утворення в усіх куточках землі мафіозні структури, вуличні банди, корумповані органи влади та самоврядування, а також нечесний та тіньовий бізнес. Обєднує їх відповідальність членів перед патроном, а не мораллю, неспроможність мислити власним розумом і абсолютна залежність від волі (та примх) боса, нездатність самостійно вирішувати проблеми з іншими (поза колом друзів), адже всі звязки, контакти, домовленості мають бути легітимізовані босом. Громадяни беруть мінімальну участь у спільному вирішенні справ (свої проблеми вони вирішують з босом). В результаті зростає імовірність соціальних криз та гуманітарних катастроф.

4.4. В розвинених країнах надання послуг освіти, охорони здоровя, культури тощо реалізуються через інфраструктури, що підтримуються за рахунок взаємодії між спільнотами, всередині громади (територіальні, релігійні, професійні). Яким чином розвивати та зміцнювати такі інфраструктури? Як нам посилити роль громади і спроможність українців діяти спільно?