Глосарій

Головний принцип функціонування постіндустріального суспільства – обмін інформації та технічними знаннями. Якщо раніше успіх вимірювали бізнесовими досягненнями, кількістю нерухомого майна, пакетами акцій великих підприємств, „своїми людьми” на ключових посадах, кількістю підлеглих на роботі або зірочок на погонах тощо, то в сучасному світі ключем до успіху є теоретичні знання. На першому плані сьогодні стоять не шахтарі, механізатори та зоотехніки, не власники заводів, директори колгоспів-КСП і всесильні місцеві диктатори, а люди інтелектуальної праці: науковці, дослідники, студенти, експерти. Вони працюють не з молотком та мотикою, а з правами, ризиками та ідеями.

В той час як на Заході такі умови стали реальністю для кожного, Україну (де головним ресурсом залишалася земля - аграрне суспільство) штучним шляхом „згори”, за допомогою надзусиль, почали перетворювати на індустріальну країну. Тут будувалися нові заводи, електростанції, прищеплювалися нові суспільні ідеали (стаханівська праця, ідеальний образ сталевара-пролетаря); замість землі цінністю почала ставати промислова потуга, вироблені верстати, завантаженість конвеєрної стрічки. І якщо на Заході вже постає питання про майбутнє суспільство, яка прийде на зміну постіндустріального, то Україна сьогодні „зависла” між двома однаково відсталими станами: країна з селянськими, аграрними цінностями, на території якої побудовано багато промислових об’єктів.

Однак попри „недоіндустріалізованість” українського суспільства та його традиційну зневагу до „гнилої інтелігенції” й „буржуїв-злодіїв”, Україна має головну передумову для „прориву”: прагнення українців (особливо молоді) до освіти, креативність, легка пристосовуваність до різних умов, відкидання традиційних ієрархічних зв’язків.

Інформація, яка у сучасному свті є головною цінністю, не повинна мати перешкод у своєму обігу. Вільний обмін інформацією – запорука повної реалізації потенціалу окремих осіб, громад і цілого суспільства. За допомогою вільного поширення досягнень науково-технічного прогресу, кожна людина (а відтак і суспільство в цілому) підвищить якість свого життя. Такі перспективи стають реальними з розвитком сучасних інформаційних технологій: Інтернет, бездротовий зв’язок долають або скорочують до мінімуму традиційні перешкоди для поширення інформації – час і простір. Коли про наукове відкриття або політичний переворот за кілька секунд дізнаються на іншому боці земної кулі, це крок до нового суспільства, яке об’єднане не громіздкими конструкціями міжнародних організацій, договорів і державних кордонів, а невидимими, проте міцними каналами обігу інформації. Це дає можливість використовувати головний ресурс – інформацію – на благо мільйонів людей у найвіддаленіших (від джерела інформації) місцях: африканці зможуть за мить вживати ліки від СНІДу, винайдені в Австралії, а уряд Швеції, наприклад, зможе зробити оперативні висновки від перевороту в Чилі.

Важливим для сучасного суспільства є принцип мережевості: вільний обіг інформації, що скасовує ієрархічні та бюрократичні засади процесу прийняття рішень. Найбільш успішними є мережеві структури – такі, де ієрархія зведена до мінімуму: „Рейтер”, „Аль-Каїда”, „Грінпіс” тощо. При цьому головна роль в таких структурах відводиться особі: ресурси всієї організації йдуть на здійснення проектів найбільш ініціативної людини з кращим лідерським потенціалом. Не маючи перепон у вигляді „начальства” або складних бюрократичних процедур, людина може повністю себе реалізувати виключно завдяки своїм комунікативним, лідерським навичкам та активності.