Глосарій

Економіка знань

Метою економічної діяльності будь-кого – споживача, представника малого бізнесу, або домашнього господарства, великої транснаціональної компанії, держави – є накопичення багатств. Кожен прагне зробити так, аби його ресурси стали найбільш продуктивними і приносили найбільші прибутки, найбільшу вигоду для його справи.

Згідно з економічними постулатами господарська діяльність розуміється як зв’язок трьох елементів – 1) ресурсів (якими вважалися сировина, природні чинники) 2) праці та 3) капіталу. При цьому, як виявляється, кожен з цих елементів економічної теорії може бути „виведений” через всі інші та проінтерпретований як „чинник” господарської діяльності.  

Раніше вважали, що багатство може накопичуватися лише при експлуатації землі, надр, оскільки за це „нічого платити не треба”. До тепер така точка зору домінує в уяві „природних монополістів”, що намагаються контролювати сировинні галузі.

Пізніше стали вважати, що капітал накопичується також і у торгівельній сфері. Різниця в цінах за умов великих географічних відкриттів і створення нових фінансових інструментів зробили цей погляд домінуючим в економічних науках майже до кінця 18 сторіччя.

Після створення парового котла і низки інженерно-технічних відкриттів джерелом багатства стали вважати працю. Економічні теорії цього періоду тісно пов’язані з аналізом капіталу як результатом експлуатації робочої сили.

До середини 20-х віків (після низки соціальних революцій та економічних криз) нарешті зрозуміли, що справжньою причиною багатства є знання. Прибуток - це плата за вміння організувати свою справу та передбачити ризик. З цієї точки зору і великі географічні відкриття 16-17 століть, що віднайшли нові ринки та створили умови для розвитку банківсько-кредитної сфери, і промислова революція 19 століття - це підприємницькі проекти, різні приклади „прориву за межі знаного” та застосування нових знань.

Уряди, спільноти та бізнеси розвинутих країн домовляються зосереджувати у себе високі наукомісткі технології. Вони концентрують управлінський та підприємницький, аналітичний, інженерний та інші людські інтелектуальні ресурси. Їхні менеджери залучають ресурси інших країн, концентруючи високі доходи і капітали на рахунках своїх компаній і „виносять” шкідливі виробництва за межі своїх країн. Це і є економіка знань.

У сучасному конкурентному світі не варто сподіватися, що хтось буде зацікавлений у посиленні нашої конкурентоспроможності крім нас самих. Висока інтелектуальна складова – замість високої енергоємісткості - промисловості, товарів і послуг може стати запорукою високих прибутків. Екологічні та гуманітарні чинники можуть стати обмеженнями, а можуть – джерелом надходжень; все залежить від того, на що робиться ставка, які орієнтири висунуті державою, які створюються умови для розвитку бізнесу та знань.

В умовах принципової доступності економічних, управлінських, підприємницьких та інших знань і технологій не може бути “бідних країн”, а можуть бути лише безпорадні та ліниві країни. Це також справедливо для компаній, всіх видів бізнесу і промисловості, для організацій, для кожної людини.