Публічний простір
Сьогодні в Україні буває, що люди нібито спілкуються, обговорюють суспільні проблеми та варіанти їх вирішення, але насправді не слухають один одного.
Інтелектуали, здатні вести такий діалог, розбіглися між різними політичними таборами та фінансово-промисловими групами або вважають такий діалог неможливим (недоцільним) в силу ідеологічної несумісності. Відсутній публічний простір спілкування інтелектуальної еліти - експертів, політиків, науковців, філософів про перспективи країни, її місце у світі.
Досі живе переконання, що обєднати політиків, інтелектуалів, суспільство може єдина державна ідеологія, національна ідея, проект України, бачення майбутнього тощо.
Ми впевнені, що проблема полягає не в ідеологічній, культурній та іншій різноманітності, а в невмінні людей з різними ідеологічними позиціями, політичними уподобаннями, конфесійною належністю публічно обговорювати перспективи, сценарії розвитку України.
Ми побудували наш форум як модель публічного простору України. Тут діють правила інтелектуальної чесності прозорості власних цілей, чіткості власної позиції та поваги до опонентів.
Ми вважаємо, що українська практика підготовки та реалізації програмних документів не відповідає демократичному стандарту. Декларативні гасла, наукоподібна мова, багато сторінок тексту програм та стратегій спрямовані на приховування від громадськості справжньої суті пропонованих політик та істинних цілей розробників.
Неправильним було б і сліпо накладати на українські реалії західні процедури public policy process. Історія показує, що стара управлінська культура може асимілювати та профанувати найкращі зразки і практики.
Критика наявних урядових, політичних, наукових програм та стратегій не є самоціллю. Метою аналізу є покласти аналітичне підґрунтя під створення українського стандарту демократичного стратегічного процесу.
|